Зірочка
/ Права дитини
Права дитини

352793_html_m478e7df0Конвенція ООН про права дитини – це угода між країнами, а також це найдосконаліший міжнародний документ, що захищає права дітей.

В ній записа­но, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція про права дитини закріплює положення про те, що права дитини не можуть бути обмежені ні за кольором шкіри, ні за релігією, національним чи майновим станом, ні за станом здоров’я, ні за походженням. Про це йдеться в статті 2 Конвенції.

Згідно зі статтею 6 даної Конвенції кожна дитина має право на життя. Це підтверджує і стаття 27 Конституції. Згідно з Конвенцією про права дитини діти мають права на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки. Ніхто не може розлучити дитину з батьками за винятком тих випадків, коли таке розлучення здійснюється в інтересах дитини.

Відповідно до Конвенції дитина має право вільно висловлювати свої думки, але здійснення цього права може зазнавати певних обмежень, якщо мова йде про повагу прав та репутації інших осіб.
Ваша найближча мета – знати, визначити і зайняти своє місце у суспільстві.
Ви – частинка суспільства, і наскільки гармонійним буде співіснування залежить, переважно, від вас як особистості. Однак запам’ятайте: поряд з вами живуть люди, які також мають права. Тому реалізувати свої права, не порушуючи при цьому прав і інтересів інших, – це своєрідне мистецтво.

Найважливішими для людини та суспільства відносини, упорядковані нормами права, тобто нормами, записаними в законах.

Знати свої права – значить наполовину володіти ними.

Кожна дитина має право:

  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, віросповідання;
  • на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції. Коли права дитини порушуються:
  • Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканність дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки .й почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканними.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Незнання закону не звільняє від відповідальності, отже знай:

  1. Якщо ти малолітній правопорушник, то тобі та твоїм батькам доведеться нести відповідальність, передбачену Законом.
  2. До 11 років дитина неосудна, але за її вчинки відповідають батьки, вони можуть бути оштрафовані або змушені відшкодувати заподіяні дитиною збитки.
  3. Бездоглядну дитину віком до 15 років після встановлення її особи та всіх обставин, що призвели до бездоглядності, відповідні органи передають на виховання спеціально призначеним опікунам або до відповідних виховних закладів
  4. Підлітки у віці від 15 до 18 років можуть бути віддані під нагляд піклувальників або до відповідних виховних закладів
  5. Неповнолітні віком від 11 до 18 років можуть бути притягнуті до відповідальності за неналежну поведінку (систематичне ухилення від навчання та праці, бродяжництво, жебрацтво, дрібні злочини тощо) й направлені за вироком суду чи за рішення уповноважених служб у справах неповнолітніх на перевиховання до спеціальної школи
  6. Закон установлює кримінальну відповідальність за протиправні дії з 16 років.
  7. Неповнолітні, яким на момент вчинення тяжкого злочину (вбивства, зґвалтування, грабежу, злісного хуліганства тощо) виповнилося 14 років, можуть бути за вироком суду позбавлені волі строком до 10 років з відбуванням покарання у виховно-трудовій колонії
  8. Якщо заподіяний злочин не становить великої небезпеки для суспільства, до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Пам’ятайте!
Ваші права будуть поважати інші, якщо ви самі будете поважати права інших.